Українці на Балі — як відкрити бізнес на острові

Юлія Войнар

Журналістка, Польща

Повномасштабне російське вторгнення, постійні обстріли й відключення електроенергії змушують багатьох українців шукати варіанти тимчасового перебування й праці в інших країнах. Одним з таких варіантів став Балі — популярний острів в Індонезії, що давно приваблює мандрівників, зокрема завдяки клімату.

Та чи справді життя в "раю" є легким та безтурботним, дізнавалася журналістка Новини.LIVE Юлія Войнар. 

Українська спільнота на "острові богів" 

На сьогодні на острові Балі проживає кілька тисяч українців. Ця кількість значно зросла після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Тут, в Індонезії, за понад 10 000 кілометрів від рідних домівок, наші співвітчизники не лише адаптуються до нового середовища, а й розвивають бізнес, запускають власні бренди і знаходять нові шляхи для професійного та особистого зростання. 

Нині на Балі також формується активна українська спільнота. З моменту повномасштабного російського вторгнення, українці, які опинилися на острові, почали об’єднуватися, створювати культурні й соціальні ініціативи, а також шукати можливості для інтеграції у місцеве середовище.

До 2022 року українська спільнота на Балі існувала здебільшого віртуально і була представлена лише декількома групами у соцмережах. Проте після початку повномасштабного вторгнення все змінилося, розповів засновник та лідер української спільноти на Балі Дмитро Піддубний:

"На момент, коли все почалося, спільнота складалася з приблизно 150-200 людей, які намагалися допомагати Україні звідси. Ми організовували волонтерські ініціативи, розповсюджували QR-коди для донатів, співпрацювали з місцевими. Робили все можливе. Сьогодні кількість активних учасників спільноти сягає сотень, а в соцмережах за новинами стежать тисячі українців".

Серед головних завдань спільноти — розповідати про Україну, підкреслювати її унікальність та принципову відмінність від Росії, — наголошує Дмитро. Балі ще до початку повномасштабного вторгнення був одним з найулюбленіших місць відпочинку росіян, а після мобілізації в РФ інтерес збільшився. Зараз, за словами Піддубного, співвідношення росіян до українців на острові 8:1. Через значну територіальну віддаленість Індонезії та її нейтральну позицію у міжнародних конфліктах, багато балійців думають, що війна вже закінчилась, бо про це неї не кажуть в новинах.

"Росія їм пропонує туристів. Зараз дуже дешево з Москви, з Санкт-Петербурга сюди можна прилетіти. Росія зараз вкладає гроші в нову столицю, яку будують в Індонезії. Росія там пропонує атомну електростанцію будувати, студентів на навчання в себе приймати. Тобто Росія намагається максимально тут зачепитися. Індонезійці цим користуються. Індонезія — це мусульманська країна, і вони на боці Палестини, проти Америки через те, що Америка підтримує Ізраїль. І війна Росії проти України тут теж подається як війна Штатів. Тому багато людей через те, що вони мусульмани, вони підтримують Палестину, і через це не підтримують Україну.

Наша спільнота намагається допомагати Україні не тільки донатами, але й бути м'якою силою тут на місці, формувати імідж України. Наше завдання — показати, що Україна — це незалежна, сильна й унікальна держава", — підкреслює засновник та лідер української спільноти на Балі Дмитро Піддубний.

Українці на Балі вже взяли участь в одному з найвідоміших культурних заходів в Індонезії — Bali Art Festival, який щороку збирає гостей з усього світу. Танцювали гопак, грали на бандурі, співали пісень, подавали паляницю, розповідали про українську кухню та традиції. 

Крім того, українці створили першу на острові українську бібліотеку, яка вже нараховує понад 200 книжок. Збірки привозять туристи, надсилає посольство, або купують за донати.

Українська спільнота також активно допомагає місцевим жителям. Це сприяє зміцненню відносин із тамтешньою владою та суспільством. До прикладу, українці організували ремонт в балійському дитячому притулку. 

Спільнота існує виключно за рахунок волонтерських коштів. Нині в планах оформити громадську організацію юридично.

280 вихідних на рік

Тимчасового прихистку та фінансової підтримки, як, скажімо, у Європі, Британії та США, для українців в Індонезії, зокрема на Балі, немає. Після прибуття на острів треба отримати візу, що діє протягом 30 днів, а потім її продовжити. Знайти офіційну роботу майже неможливо, а нелегальна карається депортацією. Заборонено без дозволу працювати навіть фотографом або викладачем з йоги. Працювати онлайн за закону без робочої візи теж не можна.

"Тут дуже багато обмежень. Вони дуже раді туристам, дуже раді інвесторам, тобто люди, які приїдуть, залишать гроші і полетять. Або залишать гроші і будуть платити зарплати місцевим. Але вони не дуже будуть раді тому, щоб якийсь бізнес сюди перебрався і привіз своїх робітників — це їм не цікаво, вони дуже за це переживають", — зазначає Дмитро Піддубний.

Враховуючи усі суворі вимоги та правила, веде свій будівельний бізнес на острові українська підприємиця Марина Білобровська. Жінка приїхала на Балі у березні 2023 року. Один з партнерів запропонував взяти участь у проєкті, тож, маючи аналогічний досвід роботи в Україні, Марина погодилася.

Почала активно вчити місцеву мову, працювала зранку за індонезійським часом, а ввечері за українським — продовжувала віддалено вести проєкти на батьківщині. Відтоді на Балі стартували три будівельні об’єкти: невеликий комплекс вілл, бутік-готель на 29 номерів і великий готель на 84 номери з інфраструктурою та українськими франшизами у сфері спорту і краси. Один із об’єктів вже готують до введення в експлуатацію, другий — на завершальній стадії, третій — лише стартував. Усі три проєкти розроблялися українськими архітекторами в тандемі з місцевими інженерами.

Робота в Індонезії виявилася непростою. Окрім культурних відмінностей, довелося адаптуватися до великої кількості свят і специфіки місцевого ринку.

"В них інший вимір часу. Складно через те, що тут дуже велика кількість свят, вихідних — 280 на рік, бо вони святкують свята всіх основних 4-5 конфесій, які тут державно визнані. Іноді, коли треба отримати якийсь папірець, наприклад, дозвіл на виїзд бригади на об'єкт, тобі кажуть: "у нас церемонія", "у нас свято", "у нас вихідний", і весь графік сиплеться. І це, напевно, одна з найскладніших історій. Друга — це, звісно, мова і культура", — згадує співзасновниця Big Waves Development Марина Білобровська.

Підприємиця наголосила ще й на тому, що на Балі іноземці можуть бути лише інвесторами, а не обіймати якусь посаду. А ще зробити якесь зауваження працівникам на об'єкті можна лише через місцевого менеджера, інакше це сприймається як особиста образа.

"Я тут тільки як засновник компанії, і якщо мені щось не подобається, як виконується на будівництві, я приїжджаю на об'єкт, дивлюся, фотографую, знімаю відео, потім викликаю проектного менеджера, розказую, що так не можна, показую, як слід робити, потім той викликає прораба, розказує йому, і вже роблять так, як треба мені, і таким чином не утискається їхня гідність, і вони не відчувають, що іноземець там щось їм розказує, як треба робити", — пояснює Марина. 

Перелік вакансій, ким можуть працювати українці в Індонезії, дуже обмежений, наголошує Марина Білобровська. Якщо хочеш взяти на роботу іноземця, то маєш мати пропорцію співвідношення до певної посади кількості місцевих оформлених. Наприклад, щоб найняти українця на посаду співробітника відділу маркетинга, треба мати місцевих офісних співробітників не менше десяти.

Із плюсів підприємиця називає відсутність зими, що дозволяє  будувати обʼєкти цілий рік. 

Спочатку молитва, потім робота

Марія Федорович живе на Балі вже понад шість років — переїхала з України ще до пандемії та повномасштабного вторгнення. Приїхала на відпочинок, а через тиждень вирішила залишитися.

Раніше вона працювала моделлю в азійських країнах. Якось увагу дівчини привернули прикраси з перлинами, помітила, як ефектно вони виглядають на жінках, і захотіла придбати щось для себе. Проте нічого, що б припало до душі, не знайшла.

Так з’явилася ідея вивчити ювелірний ринок Балі: які є фабрики, ювеліри, і що вони можуть запропонувати. Потім Марія створила бренд KOHANA, який із грудня 2022 року почав продавати прикраси. Усе виготовляється на Балі. Дизайн Марія створює сама, а місцеві ювеліри реалізують ідеї. 

Відкрити бізнес на Балі, розповідає підприємиця, для неї було нескладно. Є агенції, які за певну плату оформлюють документи, і все відбувається досить швидко. Однак вести бізнес у країні з іншим законодавством виявилось непросто. Необхідно мати бухгалтера, оскільки самостійно розібратися з податковими деклараціями майже неможливо, при тому робота бухгалтера та звітність коштують дорожче, ніж податки, які сплатиш, зазначає Марія і додає, що балійський підхід до роботи також має свої особливості: 

"Вони досить повільно працюють. Для них важлива релігія. Релігійні церемонії — це дуже поважна причина, з якої працювати взагалі не будуть цілий день. А ще балійці не орієнтовані на гроші, вони більше цінують гарні стосунки. Якщо з вами у дружніх стосунках, то готові для вас робити багато чого: і швидше здати роботу, і запропонувати гарну ціну. Але можуть також з тобою не працювати, якщо не сподобається як з ними розмовляли".

Покупцями прикрас KOHANA здебільшого є експерти і туристи, серед них багато австралійців, оскільки країна розташована неподалік, розповідає власниця бренду. Прикраси продаються у місцевих магазинах й готелях, а ще є представництво на острові Гілі-Траванган.

Островом свободи і трансформації називає Балі ще одна українка, засновниця ще одного ювелірного бренду ELEMENTS Юлія Тарнавчик. Жінка розповідає: острів ніби змусив її зупинитися, відчути себе, розібратися з власними думками. У тихому просторі посеред природи, каже, відкрила для себе нову грань життя.

Робота у сфері фінансів, з документами та цифрами, яка завжди була основною діяльністю Юлії, вже не приносила такого задоволення, як раніше, тож вона давно замислювалась про щось творче. Саме на Балі в житті Юлії з’явилося срібло.

"На Балі ти завжди в купальнику, в шортах, сукенках, тобі тут не потрібен ніякий зимовий одяг. Хочеться себе якось прикрасити. І основна прикраса тут — це ювелірка. Тут вперше я звернула увагу саме на срібло, бо в своєму житті до цього я завжди носила біле золото. Почала вивчати, що таке срібло, наскільки це енергетично сильний метал, скільки всього він в собі несе, як він забирає наш негатив, і віддає хорошу енергію, прикраси зі срібла можна зробити талісманом", — розповідає Юлія. 

1 / 4

Початок бізнесу був складним. Фінансові можливості були обмежені: усі заощадження складали лише три тисячі доларів. Проте жінка почала працювати над створенням власного бренду прикрас. Шукала ювелірів, вигадувала дизайни, вивчала ринок. Згодом усе почало складатися. Призвичаїлася і до місцевого ритму життя:

"Особливостей тут дуже багато. Такі чинники, як клімат, впливають на менталітет — балійці дуже розслаблені. У нас в Україні холодні зими, нам потрібно себе забезпечити, щоб було тепло, щоб було що їсти. А тут такого немає. В них завжди росте манго на дереві, у них цілий рік росте рис, у них є океан, у них є риба. З голоду вони не помруть, не замерзнуть, снігом їх не засипле. Тому вони все життя розслаблені."

За словами Юлії Тарнавчик, усе, починаючи від банківської сфери і закінчуючи управлінням бізнесом, вимагає колосального терпіння. Щоб відправити просту транзакцію, може знадобитися до 15 хвилин через складний і застарілий інтерфейс банківських систем. З труднощами доводиться стикатися навіть у питаннях мобільного зв'язку: SIM-карти потрібно міняти кожні три місяці або сплачувати значні суми за їх продовження, в залежності від вартості телефона це обходиться в 300-400 доларів.

За словами Юлії, бюрократії на Балі більше, ніж в Європі, а рівень корупції досить високий. Однак, із позитивних аспектів ведення бізнесу на острові жінка називає щирість і доброзичливість місцевих жителів. Вони завжди готові допомогти, ніколи не обманюють і працюють із віддачею. 

Солодке життя без цукру

Родина Ради Нікітенко проживає на Балі вже 6 років і саме тут започаткували унікальний бізнес — виробництво шоколаду на основі керобу. Ідея виникла з особистих потреб засновниці, яка шукала здорові солодощі для своїх дітей. Виявилося, що на острові немає альтернативних продуктів без цукру.

Кероб — це натуральний порошок, що нагадує какао за смаком, але є солодшим і не містить теоброміну та кофеїну. Завдяки цьому він ідеально підходить для дітей, вагітних жінок та тих, хто стежить за здоров’ям. 

1 / 3

Перші 200 плиток шоколаду, виготовлені вручну, розкупили всього за тиждень. Це стало сигналом до масштабного виробництва. Згодом лінійку корисних солодощів розширили іншими смаками, включаючи варіанти на кокосовому цукрі та натуральних підсолоджувачах. А потім підприємці вирішили розвивати ще один напрям — виробництво протеїнових батончиків та граноли, оскільки на Балі також бракувало якісних спортивних перекусів.

Найбільшими викликами стали бюрократичні процеси, які можуть тривати місяцями. Особливо довготривалий процес — це узгодження із супермаркетами, розповідає Рада: 

"Коли приходиш домовлятися, тобі призначають зустріч через два тижні. А тоді  виявляється, що у людини, з якою запланована зустріч, вихідний. Переносять на наступний тиждень, а виявляється, що у тієї людини відпустка. Потім приходиш знову — вона захворіла. І так можна було витратити цілий рік, намагаючись владнати справи лише з одним супермаркетом".

За словами підприємиці, основними покупцями корисної і смачної продукції стали туристи та люди, які дотримуються здорового способу життя. В Індонезії місцеве населення надає перевагу дешевим харчам, тому шоколад на керобі та протеїнові батончики серед місцевих не користуються не надто великою популярністю.

1 / 2

"Переважно індонезійці споживають дуже дешеві продукти, і це стосується навіть заможних верств населення. Їхній споживчий кошик відзначається надзвичайною дешевизною. Основу раціону складають хлібобулочні вироби та рис. Через це рівень захворюваності на діабет серед них дуже високий, адже вони мало дбають про здоров’я та харчуються неперебірливо. Тому, на жаль, вони не є нашою цільовою аудиторією", — каже Нікітенко.

На сьогодні продукція вже представлена у більшості супермаркетів і еко-магазинів Балі, а також у Джакарті. У найближчих планах — вихід на ринки інших регіонів Індонезії, а згодом і сусідніх країн, зокрема США. Враховуючи низьку конкуренцію у сфері здорових перекусів в Індонезії, підприємці бачать значний потенціал для розвитку.

Підкорили балійські хвилі

Юлія та Руслан Куліш вперше відвідали Балі у 2018 році, до того два роки українці працювали у школі серфінгу в Індії. Вражені красою Індонезійського острова та ідеальними умовами для серфінгу, подружжя зрозуміло, що це місце їхньої мрії.

Індія, хоч і мала певні можливості для серфінгу, не могла запропонувати таких умов для швидкого розвитку, як Індонезія. Тому вирішили переїхати на Балі, і у 2019 році започаткувати власний бізнес.

"В Україні хвилі бувають близько 30 днів на рік, в основному взимку, коли Чорне море штормить. Балі та Індонезія в цілому — це рай для серферів. Тут є хвилі 350 днів на рік, хвилі для дуже різного рівня. У один і той самий день людина може вперше вставати на дошку на одному пляжі, а професійний серфер зі світовим іменем катати на складних хвилях на іншому пляжі. Тепла вода індійського океану — це великий бонус", — пояснює Юлія.

Ocean Spirit — перша українська школа серфінгу на Балі. Тут проводять заняття для всіх рівнів, організовують серф-тріпи як по Індонезії, так і в інші країни світу. Учні школи займають призові місця на українських змаганнях та входять до збірної України з серфінгу.

"Я дуже рада, що все більше українців відкривають для себе серфінг. З’являється все більше дітей-серферів. Це молодий вид спорту, і я впевнена, що українці ще покажуть себе на світовій арені. Ми ж поки що прокладаємо доріжку для наступних поколінь", — каже Юлія.

Жінка зізнається, що відкриття власної справи стало для неї першим досвідом у підприємництві. До цього вона працювала найманим працівником в Україні, тому багато аспектів ведення бізнесу були для неї новими.

За словами Юлії, є специфіка роботи з локальними партнерами та працівниками, адже у них зовсім інша ментальність, традиції, до яких потрібно пристосовуватись. Наприклад, на Балі є свято, коли нічого не працює — День Тиші. Тоді закривають навіть аеропорт. Є свято, коли балійці проводять свої церемонії біля води та просять серферів не заважати. Тому в такі періоди школа організовує серф-тріпи на інші острови.

У 2024 році школа організувала фестиваль культури серфінгу BRAVE WAVE — український Чемпіонат, тренувальний табір для атлетів та майстер класи для серферів різного рівня перед змаганнями. 

Окрім розвитку власної справи, Юлія та Руслан активно підтримують Україну. Вони донатять на ЗСУ, а з початку повномасштабної війни волонтерили — від координації допомоги людям до пошуку обмундирування для військових.

"Наші родини залишаються в Україні, тому всі події, тривоги та відключення світла ми переживаємо разом із ними", — каже Юлія.

Українські підприємці на Балі довели, що навіть у віддалених куточках світу можна створювати успішні бізнеси, розвивати нові ніші та знаходити свою аудиторію. Вони продовжують працювати не лише над розширенням власного бізнесу, а й над популяризацією України у світі. 

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися