Вибори у воєнний час — чому українців може навчити історія

У серпні Володимир Зеленський висловив готовність провести в Україні президентські вибори. При цьому він наголосив, що наразі організація такої події зіштовхнеться зі значними труднощами через війну. Окрім того, в України немає законодавчих важелів для забезпечення народного волевиявлення у воєнний час. І на додачу до всього, опитування показало, що лише 15% українців підтримують проведення виборів в умовах воєнного стану. Проте для багатьох західних демократій проведення виборів у воєнний час є нормою, яка формувалася протягом століть і, можливо, Україна могла б скористатися їхнім досвідом.

Новини.LIVE поділяться з читачами цікавими фактами з історії виборів в умовах війни.

Досвід Стародавнього світу

Ще в Стародавньому світі люди зіштовхувалися з необхідністю обирати своїх лідерів у суворий воєнний час. Це було нормою для Стародавніх Греції та Римської республіки, очільники яких неодноразово гинули на полі бою.

Втім, для Стародавнього світу такий порядок речей був абсолютною нормою. До того ж не забуваймо, що вибори, які проводилися в старовину, вкрай важко назвати тим народним волевиявленням, до якого звикли ми. Хоча б тому, що не голосували жінки, раби та деякі інші прошарки суспільства. Тож, звернімося до свіжіших прикладів.

Перші "воєнні" вибори в сучасній історії

У боротьбі за незалежність своєї держави американці неодноразово наголошували, що їх цікавить не лише державний суверенітет, але й особисті свободи людей. У тому числі й право обирати своїх керманичів як у мирний, так і у воєнний час.

У 1812 році між Сполученими Штатами і Великою Британією вибухнув збройний конфлікт через території на кордоні Канади. Це не було маленьке локальне зіткнення. Потужний британський флот майже повністю блокував приморські міста США, а в 1814 році британська армія навіть штурмувала Вашингтон і спалила Білий дім.

Проте це не завадило американцям вже через кілька місяців після початку війни провести вибори президента, на яких перемогу здобув кандидат від Демократично-республіканської партії, чинний президент Джеймс Медісон. Він зумів обійти свого головного опонента — кандидата від Федералістської партії Девітта Клінтона.

Цікаво, що штати Пенсильванія і Нью-Джерсі першими в історії подбали, щоб солдати на фронтах теж могли проголосувати. Військові, які походили з тих територій, могли написати додому листа і вказати, за кого віддають свій голос. Певно, ненадійний метод. Але вже як є.

Громадянська війна — не привід скасовувати вибори

Втім, справжнього випробування виборча система США зазнала в період Громадянської війни 1861-1865 років, коли у двобої зійшлися 19 північних штатів проти 13 південних, які спробували утворити Конфедеративні штати Америки. На цей буремний період припадає одразу три виборчі кампанії.

У 1862 році мешканці північних штатів голосували на місцевих виборах. На них хороші результати показала опозиційна до чинного президента Авраама Лінкольна Демократична партія. Їхній успіх пояснювався насамперед відсутністю перемог на фронтах, а також небажанням багатьох білих чоловіків брати участь у війні задля звільнення чорношкірих рабів. При цьому військові вже мали можливість голосувати на фронті за допомогою спеціальних бюлетенів, які видавалися бійцям командирами підрозділів.

Проте у 1863 році вітер перемінився — армії Півночі почали здобувати перемоги. Завдяки цьому правляча Республіканська партія здобула переконливу перемогу до виборів у Палату представників, отримавши приблизно дві третини місць.

А в 1864 році, коли в поразці південної Конфедерації вже ніхто не сумнівався, на президентських виборах вражаючу перемогу здобуває чинний президент Авраам Лінкольн, який отримав 212 голосів виборників з 233.

До речі, на початку цієї війни, у 1861 році, вибори президента відбулися і в штатах Конфедерації. На них переміг Джеферсон Дейвіс. Це були єдині вибори в історії цього державного утворення, яке у 1865 році припинило своє існування.

Імператор у полоні: хай будуть вибори

Франко-пруська війна 1870-1871 років лягла важким тягарем на французький народ. Значно багаточисельніша та технологічно розвинутіша армія Пруссії вщент розбила французьку, а 1 вересня 1870 року імператор Наполеон ІІІ потрапив у полон і був позбавлений влади.

Щоб якось впоратися з вакуумом влади, який утворився внаслідок цих сумних подій, у Франції в лютому 1871 року, коли бойові дії ще тривали, провели парламентські вибори. На момент їх проведення 43 департаменти країни було окуповано ворогом. Усі громадські збори були заборонені, а передвиборча кампанія проходила лише в Парижі. 

Перемогу здобули прихильники відновлення республіканського устрою у Франції. Внаслідок цього Другу імперію було скасовано, а країна розвернулася у бік формування демократичного суспільства.

Друга світова війна: тріумф Рузвельта і фіаско Черчилля

Бойові дії точаться практично в усіх куточках земної кулі. На вівтар перемоги усі сторони конфлікту кинули мільйони людей та неймовірні військові потуги. Зрозуміло, що в Радянському Союзі ні про які справді демократичні вибори під час війни (та і в будь-який інший час) в принципі йтися не могло. Проте головні союзники СРСР — США та Велика Британія — і не думали відмовлятися від усталених правил.

7 листопада 1944 року, коли американські армії б’ються у Європі проти німців і на Тихому океані проти японців, в США на президентських виборах перемагає Франклін Рузвельт. Йому вдалося перемогти губернатора Нью-Йорка Томаса Дьюї, якого виставила Республіканська партія.

Цікаво, що це був уже четвертий термін президента Рузвельта. Його популярність була настільки високою, що американці заплющили очі на це безпрецедентне порушення. Втім, тріумф тривав недовго — за кілька місяців Рузвельт помер від інсульту.

А от у головного союзника Рузвельта — прем’єр-міністра Великої Британії Уїнстона Черчилля все склалося навпаки. Німеччина вже капітулювала, проте Друга світова війна не завершилася. Японська імператорська армія чинила шалений спротив. 5 липня 1945 року очолювана Черчиллем Консервативна партія зазнала нищівної поразки на виборах до парламенту. Це стало великим шоком для світової спільноти, Консервативної партії та особисто для Черчилля.

Як могли співвітчизники, яких ця визначна людина роками вела до перемоги, виявитися такими невдячними? Все дуже просто — Лейбористська партія на чолі з Климентом Етлі запропонувала британцям чітку програму післявоєнної відбудови. І простим людям це сподобалося більше, ніж апеляція консерваторів до воєнної перемоги. Ці вибори послужили історичним уроком: яким би не був могутнім лідер воєнного часу, не варто забувати про соціально-економічні проблеми суспільства.

Висновки

Для західних партнерів України вибори в умовах воєнного стану є цілком нормальним явищем. Звісно, протягом десятків років вони набили купу своїх гуль на цьому тернистому шляху, проте зуміли вибудувати цілком дієву та ефективну систему.

Чи стане Україна користуватися цим досвідом і, що найважливіше, чи зможе накласти його на реалії, в яких наш народ обороняється від збройної агресії з боку Росії, покаже час. У будь-якому випадку вважати проведення виборів в умовах війни за замовчуванням поганою ідеєю, чи тим паче "зрадою", підстав немає.